16 квітня офіційно відбувся фінал МетаАнгстрем–2026.
Вперше за багаторічну історію нашої міжпредметної колаборації підбиття підсумків пройшло у форматі міжнародної онлайн-конференції.

Ця подія зібрала справжню міні-ООН від науки й освіти.
До організаційного комітету конференції ввійшли провідні співробітники поважних освітніх та наукових установ:

  • РТС (міжнародний розробник програмного забезпечення)
  • Харківський національний університет

  • Національний фармацевтичний університет

  • Ризький університет Страдиня

  • Харківський державний біотехнологічний університет

  • НТУ «ХПІ»

Тобто це вже давно не «шкільний рівень». Це той момент, коли тебе слухають люди, які звикли до зовсім інших масштабів — і ти такий: ну окей, тримаємося.
І, що характерно, трималися не просто впевнено, а місцями — блискуче.
Бо на сцені були не просто «учні з презентаціями», а дуже харизматичні, живі, іронічні й місцями небезпечно переконливі презентери, які раптом нагадали: вік — це взагалі не аргумент, коли ти добре розумієш, про що говориш.
І на цьому фоні тема «Рух» відпрацювала максимально буквально.

168 учнів і 21 учитель пів року розганяли саме цю тему — і, здається, розігнали її до такого стану, що вона вийшла з-під контролю.

Рух почав жити власним життям!

Десь він виглядав як класична наука: від молекулярного рівня до популяцій та екосистем.
Десь рух раптом ставав історією: міграції народів, торгівля, подорожі — усе, що змінювало світ задовго до того, як стало темою презентації.
А окрема історія — це культура. Коли рух — це вже не про ноги й молекули, а про думку.

Традиційно були й 3D-моделі, створені в Onshape.
Бо якщо вже рух — то бажано ще й красиво його показати.
І якщо раптом здається, що це все звучить як щось надто велике, щоб уміститися в один день — не здається.
Тому результати цієї титанічної роботи нікуди не зникли. Вони акуратно зібрані на

сайті-порталі «Рух»

Величезна подяка всім, хто став частиною цього руху. Учням — за сміливість мислити, досліджувати, шукати й виходити на сцену зі своїми ідеями. Учителям — за пів року терпіння, підтримки, правок, порад і тих самих «давай ще трохи допрацюємо». А організаторам, партнерам і всім, хто залишався за кадром, — за колосальну роботу, яку часто не видно під час фіналу, але без якої не відбулося б нічого. Бо такі проєкти завжди створюються не силами окремих людей, а спільною енергією великої команди. І це, мабуть, теж один із найважливіших видів руху.