Бортжурнал - Лiцей Ангстрем

Бортжурнал, Оголошення

19.06.2025

Спецоперація “Свідоцтво–2025” завершена успішно

Об’єкт: оформлення Свідоцтв про освіту випускникам «Ангстрем» 9-11 класів
Локація: Краків, Польща
Кодова назва операції: «Штамп і спокій»
Статус: ✅ Виконано

Міжнародна “випускна” команда “Ангстрем” з України, Польщі, Бельгії, Португалії та Франції здійснила точкове зібрання у місті Кракові. Мета — підписати, затвердити, прошити, проштампувати й не втратити нікого у процесі.

📄 Оформлено:

145 свідоцтв про базову середню освіту (9 клас)
158 свідоцтв про повну загальну середню освіту (11 клас)
Разом — 303 одиниці надважливої документації.

🎖 Особлива відзнака:

8 свідоцтв — з відзнакою (без медалей — їх у 2025-му скасували, але ми ж не за блиск працюємо, а за зміст).

🧳 Особливий підрозділ — команда вручення — дислокувався безпосередньо в Кракові, де охочі випускники отримали свої документи особисто з рук директорки. Була зафіксована підвищена концентрація щастя, селфі, обіймів та раптових спогадів.

📬 Ті, хто не зміг прибути до пункту вручення, отримають свої документи спецканалом («Нова пошта», але з натхненням).

⚠️ Зафіксовано:

підвищене навантаження на принтер
пульс у підписанта стабільний
жодна ручка не постраждала (хоч одна й пропала безвісти)

🎓 Висновок: операція виконана на відмінно. Випускники щасливі, батьки зітхнули з полегшенням, а ми вже готуємо нову спецмісію — “Навчальний рік 2025/2026”.

Підписано, проштамповано, з любов’ю —
Ліцей «Анґстрем» 💙

Бортжурнал, Учительська

11.06.2025

Повернення легенди!!!

Зустрічайте: Майя Едуардівна Скрипник — нова вчителька математики. І не якась там абстрактна «нова зірка педагогіки» , а наша випускниця!
Математичний клас 2022, срібна медаль з кубіка, золотий слух і платиновий мозок.
і це вам не жарт. Хоча… жартувати вона ще й як уміє.

Досьє, яке варте окремої формули:

2011–2020 — навчалася у польській школі (нині — Ліцей №3 м. Івано-Франківська).
2020–2021 — опановувала ударні в Івано-Франківському музичному училищі ім. Д. Січинського (й так, знає, як правильно тримати палички — і в руках, і в житті).
2021–2022 — наш математичний клас у Ліцеї «Ангстрем». (Місце, де любов до науки офіційно стає хронічною.)
Нині опановує бакалаврат Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, спеціальність «Математика».
Колись вона крутнула «кубик рубіка» на швидкість так, що його й камера не встигла зафіксувати.

Коротко про досягнення:

— І місце зі збірки «клок» на Всеукраїнських змаганнях (2018)
— Організатор кубикових турнірів у рідному місті.
— Скрипалька з власним стилем (практично як у Яші Хейфеца — і не питайте, хто це, просто загугліть).

Майя Едуардівна — це той випадок, коли про «безкінечність» розповідає людина, яка реально вміє думати на кілька вимірів уперед. І не дивуйтеся, якщо раптом під час уроку замість слова «логарифм» вона обмовиться «ля-мінор». У неї, знаєте, матриця і партитура — майже синоніми.

Бортжурнал, Оголошення, Партнеры

28.05.2025

Angstrem Challenge 2025: коли весь Світ зачекає…

Цьогорічна VIII всеанґстремівська олімпіада Angstrem Challenge довела: навіть коли світ довкола нестабільний, є речі, які тримаються впевнено.

Цьогорічний захід завершився не лише блискучими результатами, а й горою подарунків, якою можна накрити середню школу (і це не перебільшення — ми бачили ту фотку).

Олімпіада зібрала майже 200 учасників з України та з-за кордону, і кожен з них довів: жага до знань не зникає навіть під час відключень, сирен і… нестачі Wi-Fi.
Перший учасник стартував о першій ночі — вночі, Карл! — а останній подався у бій аж за годину до завершення, десь між чаєм і піжамою. У підсумку — 159 фінішерів, і лише одна загадкова “тестова спроба”. Хто це був? Хто знає. Можливо, Шерлок. Можливо, чийсь котик.

Родинні команди — це вже традиція Angstrem Challenge. Михайлики Божена та Ярослав пройшли усе як справжній тандем: синхронно стартували, синхронно фінішували, навіть сервер думав, що це один учасник з двома руками. Також запам’ятались Єфанови Каміла та Равіль — вони не лише стартували одночасно, а ще й довели, що сімейна підтримка — це як хороший пін-код: працює надійно.
Білодіди, Манукяни, Романови, Шубіни — усі вони створили родинні міні-фестивалі просто у себе вдома. Навіть один пристрій на двох не став на заваді — бо коли є бажання змагатись, мишку не ділять, а передають із благословенням.

AngstremChallenge вкотре довів, що навіть у часи війни, серед тривог і перебоїв з електрикою, учні знаходять силу змагатись, творити, підтримувати одне одного. Це не просто перевірка знань — це перевірка стійкості й людяності. І всі пройшли її на відмінно.

Бортжурнал, Оголошення

06.05.2025

Знову двійка? Не знову, а нарешті!!!

Колись шкільний щоденник був одночасно і месенджером, і щоденником спостережень, і книгою жахів, і романом про перше кохання. Зауваження типу “поводиться потворно” або “бився з Уліткіною на перерві”. Нотатки про “зустріч з більшовиками” чи “збір макулатури”. І навіть романтичні зізнання від однокласниць…

А хто не пам’ятає цього холодку по спині, коли тато казав:
— Неси щоденник.
Особливо, якщо на останній сторінці була переписка з класним керівником на кшталт:
“Ваша дитина не просто активна, а надто творча в проявах поведінки.”
Або класичне: “Поведінка — 2. Зауваження зроблено.”
А ще були:
— подвійні щоденники,
— вирвані сторінки… А батьки, як на зло, нумерували сторінки, щоб нічого не “зникло”.
— секретні “недільні дописи” на тиждень наперед…

Але тепер не треба нічого “нести” чи виривати сторінки після “не дуже вдалого” тижня.
Достатньо — натиснути й відкрити.

Та-даам!
Те, чого ми чекали… два місяці (а здається, як вічність), нарешті сталося:
в мобільному додатку Angstrem School з’явився ЩОДЕННИК!

Обіцяли — зробили. І це не просто “ну там щось оновили”, а реально корисна фіча:

✅ Що здавати і коли здавати? Що зроблено, а що пропущено?
✅ Оцінки видно, як на долоні — можна і поплакати, і порадіти всією родиною.
✅ Усе чітко і зрозуміло — в декілька кліків.

📥 Завантажуємо мобільний додаток Angstrem School у Google Play або App Store.
🔐 Проходимо аутентифікацію так само, як і на освітній платформі (логін та пароль учня чи батька).

Альманах, Бортжурнал, Оголошення

15.04.2025

Історія успіху — або…

Владислав Леонідович Карнацевич — історик, , публіцист, гравець і суддя інтелектуальних ігор…
Для нас головне в цій «історії» те, що він вчитель історії в старших профільних класах «Ангстрем».
У цій розмові він відверто ділиться своїм досвідом, поглядами й захопленнями, розмірковує про освіту, професію, учнів, майбутнє й себе самого.

— Отже, «історія успіху» — який розділовий знак ви б поставили після цієї фрази?
— Кома. Можливо, далі буде «або». Бо історія ще не завершена. Вона не поставлена на паузу, не закінчена — вона триває. І я не знаю, буде вона історією успіху чи ні. Але точно — ще буде.

— А якщо б не вчитель, то хто? Чи була альтернатива?
— Чесно? Вчитель — це моє. В мене ціла вчительська династія: мама, бабуся, тітка. Але я пробував себе в інших ролях. Наприклад, митним декларантом. Після історичного факультету мені здавалося, що школа — це щось безперспективне, бідне, скромне. Та через кілька років я зрозумів, що не хочу цим займатись. Я маю бути там, де мій хист.

— То Ви одразу не пішли працювати у школу?
— Були інші плани. Я писав книжки, видавався, навіть не вчителював певний час. Потім життя показало, що все це — цінний досвід, але не те, що дає мені справжнє відчуття реалізації. Бо найкраще я працюю з людьми. Зі своїми учнями.

— Чули, що ви маєте стосунок до «Що? Де? Коли?»
— Не просто маю — живу цим. Я понад 30 років граю в інтелектуальні ігри. Організовував турніри, писав питання, судив, вів заходи. Зараз наша команда щотижня бере участь у чемпіонатах в онлайні. Це — частина мого інтелектуального життя, де я можу бути гравцем, автором, ведучим — ким завгодно.

— Якщо уявити, що ліцей «Ангстрем» — це будівля, який напис мав би бути над входом?
— «Розуміємо — і не брешемо». Без пафосу, але з гідністю.

— А на дверях вашого кабінету історії? — «Не лякайся — це буде цікаво». Мабуть, ще й додати: «І з гумором!»

— Часто говорять, що історія — не наука. Що скажете на це?
— Це радянський спадок. Тоді гуманітарні науки використовувалися для обслуговування ідеології. Але справжня історія — це наука. З джерелами, дослідженнями, методикою. Так, у школі ми працюємо з готовим матеріалом. Але і в фізиці в школі ніхто не відкриває закони природи з нуля — учні теж отримують уже перевірені знання.

— Ви готуєте учнів до НМТ. Як це виглядає?
— Щотижня — два вебінари для 11 класу. Всі теми підпорядковані одній меті: підготувати дитину до реального іспиту. Це як у тій книзі Даг Лємова — все, що робиш, має вести до мети. А в нас вона очевидна: НМТ. Так, я можу говорити про Гітлера чи Наполеона, але якщо це не буде у програмі — на іспиті не спитають.

— Ви також викладали для молодих вчителів?
— Так, деякий час я працював із вчителями післядипломної освіти. І завжди говорив одне: не чекайте, що професія дасть усе одразу. Але вона точно дає шанс на розвиток. Якщо ви вчитеся, працюєте, ростете — ви будете потрібні. Це репутація. Вона працює. І бережіть себе. Бо вигорілий вчитель не навчить любові до знання.

—Ваші улюблені історики; книжки, що надихають?
— Тімоті Снайдер — його «Криваві землі» — це обов’язково для кожного українця. Тоні Джадт — глибина, європейський погляд.
З українських істориків — Ярослав Грицак, Наталія Яковенко, Владислав Гриневич та його «Неприборкане різноголосся». Ці автори дають не лише факти, а й думки, відчуття часу. А ще — Марк Солонін. Не з усім згоден, але його ясність мислення — це окрема сила.
Мені цікаві ті, хто мислить масштабно. Наприклад, Фернан Бродель. Це — історія в цивілізаційному масштабі.Так само, як і в Кундери, який, здається, теж вивчав історію, — його “Нестерпна легкість буття” про одне, а водночас — про все. Джордж Орвелл — це теж про масштаб, але вже через страх.
Але я не лише про книжки — для мене музика та кіно теж частина культури. Наприклад, фільм “Гаттака”.

— Хотіли б Ви бути учнем у самого себе?
— Напевно, так. Я знаю свої сильні й слабкі сторони. Наприклад, я дуже захоплююся розповідями. Можу говорити довго, натхненно, щиро. Але знаю, що треба частіше давати слово учням, зупинятись, створювати більше інтерактиву. Це — виклик самому собі.

— А ідеальний учень — це…?
— Той, хто розуміє мої жарти. Насправді — той, хто уважний, небайдужий, готовий думати. Не обов’язково найуспішніший. Але точно не хам і не пасивний спостерігач.

— А вчитель ідеальний?
— Людина, яка не зневажає учня. Яка знає предмет і вміє говорити з дітьми, враховуючи їхні інтереси. І має почуття гумору. Без нього — ну як у класі працювати?